Незалежний "Галицький байкер - 2004"

4-5 вересня 2004 року Львів приймав “Галицького байкера” - Перший зліт незалежних байкерів, які приїхали з усієї Західної України та з-за кордону.
 

Як розповів продюсер і керівник проекту Микола Семченко, на початках його планували лише як західноукраїнський, однак згодом він став набагато масштабнішим - на з’їзді були присутні представники байкерського руху зі Східної України, Криму, Польщі, Німеччини, Білорусі, Молдови, Словаччини. Загальна кількість сягала 300 учасників. Про кількість львівських байкерів організатори не змогли дати конкретної відповіді - близько 50. Поблизу кінотеатру “Сокіл” (вул. Володимира Великого, 14а) байкери демонстрували львів’янам майстерність керування мотоциклом у різноманітних, однак типово байкерських конкурсах. Вони котили передніми колесами діжки з пивом, змагалися у найповільнішій їзді, відкушували на ходу підвішені сосиски, влаштували перегони з "пасажиром" на автомобільному скаті - перегони на "резині"...

Як розповіли учасники, байкерство є доволі дорогим задоволенням - і фінансово, і морально. Кожен мотоцикл збирають “під байкера”, тому це потребує великих фінансових витрат. Окрім того, слід розмежовувати справжнього байкера та людину на мотоциклі. “Є два види власників мотоциклів, - розповідає один з учасників. – Перший - це, власне, байкери, які ведуть окремий стиль життя і понад усе цінують свободу та братерство. Другий тип - це звичайні мотоциклісти, які використовують мотоцикл для господарських потреб”.

Попри те, що значному числу байкерів у середньому виповнилось 30 років, серед них трапляються і 18-річні, а найстаршому львівському байкерові вже виповнилося 72 роки. Серед байкерів є й жінки, однак їм виділили роль пасажира на задньому сидінні. “Жінок на мотоциклі у Львові немає, - розповів Петро Климків. – Є одна молода жінка-байкер у Сваляві, але то поодинокий випадок, це не поширене явище, адже тут потрібно виконувати грубу чоловічу роботу, і жінка не буде тим займатися, їй не варто бруднити рук. Жінка дуже гарно виглядає на пасажирському місці, вона є прикрасою самого мотоцикла та нашого колективу”.

Богдан Юрочко
"Львівська газета"  www.gazeta.lviv.ua/2004/09/06/NewspaperArticle.2004-09-05.2630
 

5 вересня, у другій половині дня, байкерський кортеж, у супроводі машин ДАІ, під сирени і сигнали, з ревом двигунів і з вімкнутими фарами рушив вулицями міста до його центральної частини - проспекту Свободи. Перехожі зупинялись і шоковано проводжали поглядами колону, яка виглядала мов штурм "бойовиків" на колесах серед білого дня! Таке треба лише бачити... Колона рухалась вулицями: Володимира Великого, Княгині Ольги, Сахарова, Коперника, площа Міцкевича, проспект Свободи - Оперний театр. На проспекті Свободи учасники зльоту розмістили свої мотоцикли на узбіччі, даючи можливість львів’янам і гостям міста не кваплячись ретельно оглянути "залізних коней", ще й сфотографуватись...  (АСІ)