Львів – єдине місто, яке за героїзм та стійкість отримало від Маршала Польщі Юзефа Пілсудського (1867-1935) найвищу військову нагороду - Хрест "Віртуті Мілітарі" (Virtuti Militari).
   Ця нагорода заснована у 1792 році польським королем Станіславом Августином Понятовським, як сама висока військова відзнака за хоробрість. Ця відзнака еквівалентна Американській Почесній Медалі (American Medal of Honor) або Британській Victoria Cross.
   Тоді, про польсько-українське протистояння у Західній Україні в 1918 - 1919 рр. та його джерела дуже ємко пише польський публіцист Ян Липський: "...Гірше за все було з українцями. Першою війною II Речі Посполитої була - не кожний пам’ятає - польсько-українська війна у Східній Галичині. 31 жовтня 1918 року зав’язалася боротьба поляків та українців за Львів. Українські загони зайняли територію на схід від р. Сан - було проголошено Західноукраїнську Народну республіку (ЗУНР). Західна Україна, з огляду на переважаючі сили поляків, звернулася по допомогу до київського уряду С. Петлюри. Але незабаром він у безнадійній ситуації «поступився» Польщі правом на Західну Україну за допомогу проти Радянської Росії. Львів, місто, в якому польське населення явно перевищувало українське, зрісся з плином століть з історією та культурою Польщі до такого ступеня, що важко було собі уявити в той час відмову від нього. Вирішила справу сила..." ("Дві батьківщини - два патріотизми". Ян Липський).

Поляки у Львові (1301-2001)

У 1301 році помер князь Лев, син Данила Галицького, засновника Львова. Почалось правління доньки Лева, Марії, та її чоловіка Тройдена, поляка з династії Пястів. У 1325 р. Львів передано польському королю Казиміру Великому.
Польське проникнення у Львів, яке активізувалось з XIV ст., дало початок розвитку міщанства, а разом з ним – торгівлі, культури та мистецтва. У 1412 р. заснована Львівська митрополія латинського обряду, а герб місту надав Римський папа Сикст V (роки папства: 1572-1585).
Вже з кінця чотирнадцятого століття у Львові є польські школи. Єзуїтська колегія, заснована у 1584 році, пізніше стала Університетом Яна Казиміра (нині – ЛДУ ім.І.Франка).
Перша польська друкарня заснована в місті у 1600 р., на 1772 рік їх було більше двадцяти.
У XVI-XVII ст. на літературній ниві тут творили Шимон Шимонович, Шимон і Бартоломей Зіморович, Анджей Фредро, Гжегож Пирамович.
Після розділу Речі Посполитої польське життя у Львові не згасало. В 1811 році заснована «Газета Львовска», у 1817 – Бібліотека Оссолінських. У 1842 році на кошти графа Скарбека був побудований театр, в кому виступали такі знаменитості, як Паганіні та Гелена Моджеєвська. Зараз в цьому будинку – Український драматичний театр імені М.Заньковецької.
У 1830-48 роках Львів стає центром польського конспіративного руху за незалежність. У 1848 році звільнений з тюрми політичний діяч Францішек Смолька, якому належить ідея створення пагорбу на честь Люблінської Унії (тепер там розташований оглядовий майданчик Високого Замку), звернувся до цісаря, вимагаючи прав польського народу, польського слова у школах і установах та демократичних свобод. Для приборкання народного бунту Львів піддали артилерійському бомбардуванню.
У 1860 р. Франц Йосиф І затвердив автономію Галичини. Наступні п`ятдесят років стали періодом розквіту польської культури у Львові.
У Львові творить художник Артур Гротгер, який своїм патріотичним циклом картин вражає поляків та всю культурну Європу. У 1900 відкрито Великий театр (нині Театр опери та балету ім.І.Франка), збудований в неоренесансному стилі Зигмунтом Горголєвським. Донині зберігається завіса, створена Генріком Семирадським, яка прикрашає сцену театру в дні премьєр. У 1904 році на Мар`яцькій площі міста встановлений пам`ятник генію польського народу Адаму Міцкевичу (автор Антоні Попель). У Львові працює велика польська поетеса Марія Конопницька, авторка славетної «Роти» – неофіційного гімну Польщі.
1914 р. – перша світова війна. Російська армія вступає до Львова. 1918 р. – героїчна оборона Львова. Львівські орлята – підлітки захищають Львів від військ ЗУНР. Пізніше, наприкінці 80-х років польські джерела напишуть, що то була братовбивча війна. А вже у наш час «Львівскі орлєнта» не дадуть спокійно спати шовіністично налаштованим українцям...
Цвинтар Орлят дав початок культу Невідомого Солдата. Львів – єдине місто, яке за героїзм та стійкість отримало від Маршала Юзефа Пілсудського найвищу військову нагороду – Хрест «Віртуті Мілітарі».
У 1929 починає роботу «Радіо Львув». Відроджене в наш час, «Радіо Львув» працює двічі на тиждень на хвилях «Радіо «Незалежність».
1939 рік – напад Німеччини на Польщу. 17 вересня, згідно з таємним протоколом до Пакту Ріббентропа-Молотова, кордони Польщі перетинають радянські війська. Східна Малопольща (Західна Україна) включається до складу СРСР. Починається сталінський терор. Арешти польських офіцерів, багато з яких загинули в Катині. Масові депортації у віддалені райони представників інтелектуальної еліти та політично активного населення.
1941 рік. Напад Гітлера на СРСР. Втікаючи, НКВС знищує заарештованих, в тому числі поляків, у тюрмах. 4 липня фашисти розстрілюють на Вулецькій горі більше двадцяти видатних вчених та діячів культури. Відкрито Янівський концтабір.
1944 рік – повернення радянських властей. Ситуація та атмосфера схиляють до напівнасильницької репатріації більшість львівських поляків.
За роки радянської влади польський дух у Львові сильно постраждав, але не вмер. Закривалися польські школи, костели перетворювались у музеї та склади, в університеті був ліквідований факультет польської філології (польська мова і зараз вивчається на кафедрі слов`янської філології у дуже стислому викладі).
У 1958 р. учителем Петром Гаусватером був створений Польський народний театр. В ті роки у Львові було три польські школи. Зараз – дві, №10 та № 24 імені Марії Конопницької.
Митрополія латинського обряду відроджена у 1991 р. В місті діє два римокатолицьких храма – Архікафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці та костел св.Антонія. Архієпископ Мар`ян Яворський не має резиденції у Львові (колишній палац не був повернутий) і доїжджає з Польщі. Вже кілька років працює Вища Духовна Семінарія в Брюховичах під Львовом. Саме завдяки вірі поляки зберігають свою самосвідомість.
Польським школам допомагають Товариство Шанувальників Львова (колишніх львів`ян), Товариство «Вспульнота Польска», різноманітні фонди. Багато років школярі їздять на канікули до Польщі, отримують подарунки до Різдва та Великодня. У трьох дитячих садках Львова є чотири різновікові групи, які працюють на польскій мові.
Товариство польської культури Львівщини створене у 1988 році і об`єднує понад 8 тисяч чоловік. Його основним завданням є підтримка національного духу та культури поляків, які мешкають на Львівщині. Товариство працює завдяки пожертвам та допомозі з Польщі, оскільки ніякі кошти з державного бюджету України не надходять, чого не можна сказати про українські організації в Польщі.
В 1996 и 1998 роках у Львові, при сприянні Міністерства культури Польщі та Федерації польських організацій в Україні проходили фестивалі польської культури.
При Товаристві працює хор «Відлуння» (йому виповнюється 10 років) під керівництвом Едварда Куца, фольклорний ансамбль «Вєсоли Львув» (вже 10 років виконує пісні «львівської вулиці») під керівництвом Збігнєва Ярмілко, жіночий хор «Лютня». Є ансамбль пісні і танцю «Львовяци» під керівництвом Станіслава Дуриса.
Поляків об`єднують також Клуб католицької думки, Товариство охорони військових поховань, Товариство «Сімейство сімей». Літні люди зустрічаються щотижня на заняттях Університету третього покоління.
Найбільш болючою для Товариства польської культури проблемою є нестача приміщень. Кілька кімнат на площі Ринок, 17 не задовольняють потреб польської громади. Потрібен Польський Дім з великим залом засідань, приміщенням для репетицій танцювального ансамблю, радіоцентром, редакцією «Газети Львовскої», бібліотекою і читальнею і т.д.

Підготувала Ірена Масальска, редакція «Газети Львовскої»  http://www.rdu.org.ua/inf/2_8.htm