"Трьохсота річниця памяті Унії Любельської, укладеної між Польщею і Литвою 12 серпня 1569 року, не минула без відголосу. Постановлено святкувати її урочисто. У Львові утворився комітет під керівництвом Францішека Смольки (1810-1899), який подав ідею насипу Пагорба на Замковій горі для вшанування цієї визначної річниці. Ця ідея була одноголосно схвалена. Міська рада, своєю ухвалою від 28 червня 1869 року, погодилась на це. Під час святкування річниці, повинна була відбутись велика народна маніфестація за участю делегатів усіх польських земель. Влада вчинила все можливе, щоб перешкодити цьому. В результаті цього з цілої програми великих урочистих свят залишилась лише святкова літургія і початок насипу Пагорба. 12 серпня 1869 року після літургії у Домініканському соборі, величезний натовп, не дивлячись на негоду, вирушив на верхів'я гори, де в найнижчому місці від східної сторони, під горою, де колись стояла замкова вежа закладено наріжний камінь з вирізьбленими гербами і написом: "Вільні з вільними, рівні з рівними - Польща, Литва і Русь, об'єднані Унією Любельською 12 серпня, 1569."

"Після промови Францішека Смольки про значення річниці і Пагорба, посипалися грудки землі привезеної з усіх історичних місць давньої Польщі. Пізніше приступили до насипання Пагорба Рада міста і "депутації", після них - народні маси. Коли у перші хвилини забракло достатньої кількості тачок, носили землю в шапках, хустинах і долонях. Цей запал огорнув усіх."

"Процес насипання Пагорба зайняв багато наступних років. Багато людей вважало за свій патріотичний обов'язок привезти декілька тачок замлі. Утворився також постійний комітет, який складався з 60 осіб, який мав наглядати за виконянням робіт."

Протягом довшого відрізку часу, без виконання археологічних досліджень, продовжувалось руйнування того, що залишилося на території Високого Замку. Багато людей, які працювали при насипанні Пагорба, далі продовжували нищити залишки стародавнього замку Казимира Великого (Kazimierza Wielkiego), вони вірили в можливість знаходження скарбів, чи старих вин у замкових підвалах. Як пише Олександр Чоловскі: "У 1874 році проголошено, щоби п'яту річницю з початку робіт відзначити урочисто. Після літургії повинен був би відбутися святковий похід, пов'язаний з перенесенням на пагорб кам'яного лева XVI століття, що залишився від старої Ратуші. Вранці 12 серпня, коли делегати прийшли за левом під вежу Ратуші, вони зі здивуванням помітили, що лев зник. Будь-які пошуки були марними. Причина стала відома незабаром. Поліція, не бачучи іншого способу запобігти великій демонстрації з левом, як символом сили, за домовленістю з магістратом, забрала вночі з Ратуші кам'яного лева і завезла його на Високий Замок за власні кошти, тихо, без галасу. Львів був дуже втішений цим фактом, що старий, забутий на цілі віки відомий символ Львова, що стояв біля входу Ратуші - знайшовся на вершині гори." (...)

"По мірі продовження робіт зростала висота пагорбу. Для зміцнення сипучого матеріалу, яким був пісок, схили пагорба зі самого низу обрамовано тесаним каменем, який було знайдено переважно з мурів та будівель колишнього замку Казимира Великого. Піщані розкопки і поклади зацікавили геологів. Найцікавішими були відкопані три натуральних піщаних зліпки у вигляді круглих стовпів, висотою від 3 до 4 метрів, які за деякий час розсипались безслідно."

"З кожним роком Пагорб набирав зримих форм, змінивши одвічний вигляд вершини замкової гори, але водночас зменшувався початковий запал на виконання робіт, кошти на розпочату справу надходили щораз менше. Тільки залізній витривалості та безмежній самопожертві Францішека Смольки завдячує той стан, до якого роботи були завершені. Після його смерті (1899) бракувало керівної руки, фундаторів для завершення робіт, але щонайбільше -  забракло віри в те, що було зроблено, і не безпідставно. Хороший задум у вигляді пам'ятника був розпочатий без відповідних технічних засобів і технічного контролю. Насип з піску не міг досягнути тієї стійкості, необхідної для такої монументальної справи. Доказом того були неодноразові пошкодження внаслідок сильних дощів, зокрема у 1906 році, які стали причиною зсувів цілого північного схилу пагорба."

В 1999-2000 роках проведено модернізацію стін пагорба, що ведуть на його вершину, ліквідовано пошкодження і укріплено охоронну загорожу, на вершині Пагорба знаходяться місця для сидіння.

Трудність, яка пов'язана зі сходженням на вершину Пагорба - найвищу точку Львова, компенсується чудовим виглядом панорами Львова і найближчих околиць.

(Стаття Мацея Озембловскі, http://www.amigo.wroc.pl/lwow/kopiec.htm
на основі праці Олександра Чоловського "Високий Замок", Львів, 1910).

Переклад на українську: Орест Гуль.